30 Doradus: таємниці злиття зоряних скупчень у Туманності Тарантул
- Ігор Сальниченко
- 4 бер.
- Читати 2 хв
Туманність 30 Doradus, також відома як Туманність Тарантул, розташована приблизно за 170 000 світлових років від Землі. Вона є частиною Великої Магелланової Хмари (LMC) – галактики-супутника нашого Чумацького Шляху. Тривалий час астрономи вважали, що в центрі цього велетенського регіону зореутворення існує лише одне зоряне скупчення. Проте подальші спостереження виявили, що насправді там два окремі скупчення, які розрізняються за віком приблизно на один мільйон років.
Активне формування зір
За даними досліджень 30 Doradus перебуває у стані активного формування зір протягом останніх 25 мільйонів років. Цей процес є одним із найінтенсивніших у відомих науці регіонах зореутворення. Проте, незважаючи на тривалий час народження нових світил, науковці все ще не можуть з упевненістю сказати, скільки іще триватиме така активність[1].
Злиття зоряних скупчень
Нове відкриття двох окремих скупчень, які можуть перебувати на ранньому етапі злиття, є вкрай важливим для розуміння того, як утворюються великі зоряні скупчення. Уявлення про те, що менші структури можуть поєднуватися і формувати гігантські скупчення, допомагає пояснити походження деяких найбільших відомих скупчень у Всесвіті.
Спостереження 30 Doradus за допомогою телескопа «Габбл»
Космічний телескоп “Габбл”, який спільно обслуговується NASA та ESA, надав високоякісні зображення 30 Doradus. Згідно з даними цих організацій, у видимому діапазоні можна розрізнити масивні зорі та деталі газопилового середовища, що оточує молоді скупчення.
Особливо цікавими є інфрачервоні спостереження, які дають змогу “зазирнути” крізь хмари газу та пилу. Під час таких досліджень було виявлено ще більше зір, прихованих за товстими шарами речовини. Як зазначається у публікації [2], інфрачервоні знімки дозволяють ученим відстежувати процес формування зір на різних етапах їх еволюції.
Науковці, причетні до відкриття
У проєкті брала участь широка команда астрономів, зокрема:
• Франко Пареше (F. Paresce) – астрофізик з Інституту астрофізики та космічної фізики в Болоньї (INAF-IASF).
• Роберт О’Коннелл (R. O’Connell) – астроном з Університету Вірджинії, Шарлотсвілль.
• А також члени комітету з наукового нагляду за Wide Field Camera 3 (WFC3).
Зусилля цих фахівців дозволили зробити висновок про наявність декількох поколінь зір у 30 Doradus, що є важливим свідченням щодо розвитку масивних зоряних систем.
Перспективи дослідження
Чи зможе 30 Doradus і надалі бути “зоряною колискою” для майбутніх поколінь зір, залишається відкритим питанням. Сучасні інструменти, як-от космічні телескопи «Габбл» та «Джеймс Вебб», дають змогу детально аналізувати процес формування зір навіть у таких далеких регіонах. Вивчення менших скупчень і процесів їх злиття допомагає астрономам відтворити послідовність подій, які призводять до виникнення одних із найбільших та найяскравіших зоряних скупчень у Всесвіті.
Висновок
Туманність 30 Doradus – це природна лабораторія зореутворення, де одночасно можна спостерігати декілька поколінь зір і потенційне злиття зоряних скупчень. Завдяки передовим технологіям та спостереженням космічних телескопів ми продовжуємо збагачувати своє розуміння таких процесів і розкривати все більше загадок щодо формування та еволюції зір.
Comments