Що елементарні частинки можуть розповісти про наш Всесвіт?
- Ігор Сальниченко
- 15 груд. 2024 р.
- Читати 4 хв
Вивчаючи елементарні частинки, ми занурюємося у світ найменших складових матерії. Ці надзвичайно дрібні компоненти нашого Всесвіту взаємодіють між собою за допомогою фундаментальних сил, формуючи структурну основу всього сущого. Водночас астрофізика аналізує розвиток космічних структур - від зір та планет до величезних галактик і скупчень, що охоплюють мільярди світлових років. Хоча на перший погляд може здаватися, що мікросвіт і макросвіт нічого спільного не мають, насправді дослідження на перетині цих двох галузей фізики дає нам уявлення про те, як крихітне стає колосальним, а окремі частинки впливають на формування Всесвіту в цілому.
Як зазначає Єва Сільверштейн (нар. 1970), професор фізики Стенфордського університету та науковиця Інституту астрофізики елементарних частинок і космології Кавлі, саме періоди найбільш стрімкого розширення Всесвіту, відомі як космічна інфляція, заклали фундамент для структур, які ми спостерігаємо нині. Розуміння цього процесу допомагає нам збагнути, як із крихітних флуктуацій квантового масштабу виникли зірки, галактики та гігантські скупчення.

Ранні часи: насіння космічної структури
Після Великого вибуху, який стався приблизно 13,8 мільярдів років тому (за даними NASA та Планck Collaboration), Всесвіт розширювався й охолоджувався. Елементарні частинки об’єдналися у перші атоми водню, а зв’язане раніше випромінювання звільнилося, утворивши космічний мікрохвильовий фон (CMB). Відкриття цього реліктового випромінювання було здійснено Арно Пензіасом (нар. 1933) та Робертом Вілсоном (нар. 1936) у 1964 році, за що вони отримали Нобелівську премію.

Ці мікроскопічні неоднорідності у щільності матерії та енергії, які існували на субатомному рівні, стали «насінням» для великих космічних структур. Як зазначається у працях Планck Collaboration (2018), флуктуації у ранньому Всесвіті призвели до того, що деякі області були дещо щільнішими за інші. З часом під дією гравітації ці щільніші регіони притягували дедалі більше матерії, утворюючи зірки, галактики та їхні скупчення. Таким чином, крихітні квантові флуктуації перетворилися на колосальні космічні системи.
Темна матерія та темна енергія: приховані архітектори космосу
Сьогоднішній Всесвіт приблизно на 5% складається зі звичайної (баріонної) матерії, яку ми бачимо довкола, тоді як решта – це темна матерія (близько 25%) та темна енергія (близько 70%), згідно з даними Європейського космічного агентства (ESA) та оглядів типу Dark Energy Survey. Темна матерія не випромінює світла та не взаємодіє з електромагнітним випромінюванням, але вона має гравітаційний вплив, що впливає на рух галактик і їх скупчень. Темна енергія, у свою чергу, відповідальна за прискорене розширення Всесвіту.

Майкл Пескін, професор теоретичної фізики у SLAC, звертає увагу, що сучасна Стандартна модель фізики елементарних частинок не пояснює властивостей темної матерії. Жодна з відомих нам частинок не має потрібного набору характеристик – від слабої взаємодії до стабільності протягом усього життя Всесвіту. Ця ситуація стимулює пошуки нових частинок, моделей та теорій. Адже, як зазначає Пескін, відсутність відповідей щодо темної матерії – це справжня «незручність» для фізики, яка підштовхує до нових відкриттів.
Невидимі докази та нові методи пошуку
Астрофізики та фізики елементарних частинок розробляють різноманітні експериментальні стратегії для пошуку прямого і непрямого свідчення темної матерії. Сучасні детектори, розміщені в глибоких шахтах, чутливі телескопи та космічні обсерваторії перевіряють гіпотези про природу темних складових. Якщо темну матерію вдасться відтворити в прискорювачі частинок (наприклад, у Великому адронному колайдері (LHC)), це стане революційним проривом. Подібно, вимірювання руху галактичних скупчень, а також аналіз розподілу галактик на великих масштабах, допомагає уточнити властивості темної енергії.

Марсель Соарес-Сантос, професорка Університету Брандейса, підкреслює, що кожен новий метод спостереження за Всесвітом приносить несподівані знахідки. Нові інструменти дають змогу глибше зрозуміти закони космології та приховані аспекти фізики, які стоять за дивовижним розмаїттям космічних форм.
Гравітація: спільна проблема для мікро- та макросвіту
Для фізики елементарних частинок гравітація – поки що «незавершена історія». Сучасна Стандартна модель не включає гравітацію на квантовому рівні. Загальна теорія відносності, розроблена Альбертом Айнштайном (1879–1955), чудово описує гравітацію в масштабах планет, зір та галактик. Проте, щоб повністю зрозуміти її у рамках квантової механіки, науковцям потрібна нова теорія квантової гравітації, яка б об’єднала мікросвіт і макросвіт.
У Стандартній моделі кожна сила має свій «квантовий носій». Електромагнетизм пов’язаний із фотонами, сильна взаємодія – з глюонами, слаба – з бозонами W та Z. Але гравітаційний «квантовий носій» (гіпотетичний гравітон) досі не підтверджений експериментально. Виявлення такої частинки могло б розкрити механізм взаємодії масивних тіл на квантовому рівні, пояснити формування космічних структур і, можливо, відповісти на питання, пов’язані з темною матерією та енергією.
Від субатомних деталей до космічної панорами
У працях теоретиків, зокрема Стівена Вайнберга (1933–2021), який у своїй книзі «Перші три хвилини» (1977) наголошував на прагненні науковців простежити історію Всесвіту до самого початку, підкреслюється: те, що відбувалося у перші миті після Великого вибуху, задає тон усім подальшим космічним процесам. Формування галактик, скупчень та інших великих структур випливає із взаємодії між фундаментальними частинками та силами.

Як підтверджують дані WMAP (Wilkinson Microwave Anisotropy Probe) та Planck Mission, варіації у густині Всесвіту, закладені у перші миттєвості після Великого вибуху, надалі посилилися за рахунок гравітаційного тяжіння. Так крихітні флуктуації виросли до масштабів гігантських структур.
Розуміння цих процесів – це пошук відповіді на те, як мікро- та макросвіти поєднані в одне гармонійне ціле. Дослідники прагнуть «замкнути петлю» між фізикою частинок та космологією: від вивчення найменших частинок до аналізу формування Всесвіту. Така синергія допомагає не лише розкрити природу та походження матерії, а й зрозуміти фундаментальні закони, які керують нашим світом.
Висновок: єдність знання про велике і мале
За допомогою складних експериментів, спостережень та теоретичного моделювання науковці крок за кроком вибудовують цілісну картину становлення космосу. Квантові частинки, які колись були простими флуктуаціями, сьогодні постають архітекторами космічного ландшафту. Процеси на субатомному рівні мають прямий вплив на галактичні й навіть міжгалактичні структури. Задіяні у цьому процесі темна матерія та темна енергія продовжують спонукати нас до пошуку відповідей, які мають ключове значення для розуміння походження і долі Всесвіту.
У підсумку, спостереження за космічним мікрохвильовим фоном, аналіз руху скупчень галактик, пошук темних частинок та вивчення квантових фундаментів гравітації – все це ланки одного ланцюга, що дозволяють нам побачити грандіозну картину буття від E=mc² до нескінченних просторів Всесвіту.
Джерела:
1. NASA Official Website: https://www.nasa.gov/
2. ESA Official Website (Planck Mission): https://www.esa.int/Science_Exploration/Space_Science/Planck
3. Dark Energy Survey: https://www.darkenergysurvey.org/
4. Weinberg, S. (1977). “The First Three Minutes: A Modern View of the Origin of the Universe.” Basic Books.
5. WMAP Mission (NASA): https://map.gsfc.nasa.gov/
6. Planck Collaboration (2018). “Planck 2018 results.” Astronomy & Astrophysics.
7. Інститут Кавлі з астрофізики елементарних частинок і космології (KIPAC, Stanford University): https://kipac.stanford.edu/
8. SLAC National Accelerator Laboratory: https://www.slac.stanford.edu/
Comentarios