Температурні шкали Цельсія та Кельвіна: історія та застосування

Історія температурної шкали Цельсія

Шкала Цельсія, названа на честь шведського астронома Андерса Цельсія, була запроваджена у 1742 році. Цельсій взяв за основу точки замерзання та кипіння води при стандартному атмосферному тиску, визначивши 0 градусів як точку замерзання та 100 градусів як точку кипіння. Це зробило шкалу Цельсія дуже зручною та інтуїтивно зрозумілою для щоденного використання.

Запровадження шкали Кельвіна

Шкала Кельвіна, створена Вільямом Томсоном, відомим також як Лорд Кельвін, вважається абсолютною температурною шкалою. В основу шкали Кельвіна покладено абсолютний термодинамічний нуль, який відповідає -273.15°C. Цей нуль визначається як точка, при якій частинки припиняють свій рух, що теоретично є найнижчою можливою температурою.

Застосування температурних шкал

Шкала Кельвіна використовується для фізичних розрахунків та досліджень. В той час як шкала Цельсія є звичнішою і часто використовується в побуті, на відміну від шкали Кельвіна.

Формула переводу температур

Для переводу температури з шкали Цельсія в шкалу Кельвіна використовується наступна формула:

T(K) = T(°C) + 273.15

Ця формула дозволяє легко переводити одиниці з однієї шкали в іншу, підкреслюючи зв'язок та еквівалентність між цими двома системами вимірювання.

Температурні шкали мають свої переваги та специфічні області застосування. Вибір між шкалою Цельсія та шкалою Кельвіна залежить від конкретних потреб та умов вимірювань.